Фото

Симонок В.П.Симонок В.П.

СИМОНОК Володимир Полікарпович

Свято бережуть пам’ять про свого земляка комуніста Володимира Полікарповича Симонка жителі села Кусеї Городнянського району.

Липень 1941 року. Мінометна рота Симонка влучним вогнем відбила атаку ворога, пошкодила танк, розгромила штаб полку і знищила колону гітлерівської піхоти.

11 серпня 1941 року. Рота В. П. Симонка відбила 7 атак ворога, а потім командир підняв бійців в контрата­ку, далеко відкинув ворога, взяв значні траншеї.

16 серпня 1941 року. В рішучий момент бою особисто вів вогонь з міномету, подавив кілька вогневих точок, а потім контратакував ворога.

2-го вересня 1941 року. В. П. Симонок в бою з гру­пою гітлерівців, що прорвалася в тил наших військ, осо­бисто вбив 8 фашистських солдат і 15 взяв в полон.

Під час оборони Севастополя мінометний батальйон капітана Симонка витримав десятки атак. Сотні трупів гі­тлерівців на підступах до позиції батальйону свідчили про героїзм бійців і командира.

На початку лютого 1942 року в районі Макензієвих гір мінометники повністю знищили роту ворожих солдат.

Іншого разу мінометники В. Симонка вступили в бій з вісімнадцятьма фашистськими танками. Під їх прикриттям йшла піхота. Зав'язався жорстокий бій, в якому перемог­ли радянські воїни. Три танки були підбиті. На полі бою залишилось багато вбитих фашистів.

За проявлені мужність і відвагу 10 лютого 1942 року Володимиру Полікарповичу Симонку було присвоєно зван­ня Героя Радянського Союзу. А невдовзі в одному з боїв за Севастополь він поліг смертю хоробрих.

КАЛАЧ Борис Пилипович

Калач Б.П.Калач Б.П.

У нього мирна професія.Він був директором серед­ньої школи в місті Гомелі братньої Білорусії.

А в роки Великої Вітчизняної війни Борис Пилипович був відважним народним месником. Командував диверсій­ною групою партизанського загону імені Щорса, що вхо­див до прославленого з’єднання О. Ф. Федорова.

Ось коротко про кілька бойових епізодів.

Навесні 1943 року група партизанів на чолі з Борисом Калачом зробила сміливий обхідний маневр, з боєм ввір­валась в розташування гітлерівців (під селом Юровичі), знищила кулеметну точку і захопила гармату. Це дало змогу партизанському загону вибити гітлерівців з важли­вого пункту і захопити переправу на Дніпрі.

Протягом усього 1943 року мінери Бориса Калача гро­мили фашистів на правобережній Україні та Білорусії. Пу­стили під укіс кілька десятків ешелонів з технікою і жи­вою силою ворога. Борис Калач особисто підірвав 11 за­лізничних составів ворога.

Відповідальні завдання виконував Б. П. Калач в 1944 році. Тоді він воював уже далеко від рідних місць, ко­мандував взводом підривників в чехословацькому партизанському загоні. Свій багатий бойовий досвід радянський партизан передавав чеським друзям, разом з ними громив гітлерівців в Словакії. Там, глибокої осені, в одному з важких боїв, Борис Пилипович був важко поранений. Бо­йові друзі винесли його з поля бою, відправили на ліку­вання.

Борис Пилипович Калач народився в місті Городні, помер в 2001році.

ЮФА Йосип Семенович

Юфа Й.С.Юфа Й.С.

Народився Юфа в м. Городні. З дворічним хлопчиком батьки виїхали в Ромни, а потім до Петрограда. Там їх застала Жовтнева революція. У Ленінграді Йосип Семено­вич вчився, працював на заводі «Комсомолець», звідти комсомольська путівка привела його в ряди Червоної Ар­мії.

Ще в 1936 році Йосип Семенович закінчив Ленінград­ське артилерійське училище. На початку війни він одер­жав звання майора і був призначений командиром диві­зіону «Катюш».

В боях за Сталінград Йосип Семенович уже команду­вав полком. Він уміло підтримував частини 62-ї армії Чуйкова, що мужньо захищали Малахов курган.

Гвардійці-мінометники на чолі зі своїм командиром визволяли Ростов-на-Дону, Волноваху, Мелітополь. Вог­нем «Катюш» полк прокладав шлях нашим частинам через Перекоп.

Під Києвом Юфа зумів без втрат переправити «Катю­ші» на плацдарм, і вони відігравали важливу роль в на­ступальній операції. За 4 дні гвардійські міномети знищи­ли 2 полкові штаби, 10 танків, 38 бліндажів, 13 спосте­режних пунктів, 30 кулеметів, до 3-х батальйонів ворожої піхоти.

За особливу відвагу і вміле керування гвардійською групою під час визволення України Юфа Й.С. був удос­тоєний звання Героя Радянського Союзу.

Після демобілізації працював інженером на Тушинсь­кому заводі, вів велику роботу по патріотичному вихован­ню молоді.

Й. С. Юфа помер в 1974 році.

ШАТИЛО Михайло Федорович

Шатило М.Ф.Шатило М.Ф.

Народився в 1919 році в селі Солонівка Городнянського району, старший лейтенант.

Бойову біографію Михайло Федорович почав з польо­тів на літаках штурмовиках. Приймав участь у звільненні Криму, Білорусії та Литви. Над білоруською землею відважний льотчик зробив 45 бойових вилетів. Під час одного з них радянські штурмовики зустріли фашистських бомбардувальників, які летіли бомбити наші наземні вій­ська. Штурмовики врізались в стрій бомбардувальників і відкрили вогонь. Декілька «Хейнкелів» загорілись і впали на землю.

З білоруської території штурмовики наносили удари по містах і ворожих об’єктах Східної Прусії. Так, група «Ілів» під командуванням Шатила завдала відчутного удару по живій техниці ворога в районі Маденау та Неендорфу. Особисто Шатило прямим пападанням вивів із ла­ду танк типу «Тигр», розбив дві зенітні батареї та декілька літаків на одному з аеродромів ворога. Михайло Шатило здійснив 120 успішних вилетів на штурмовику і бомбардувальнику.

Пізніше Михайло Шатило — на заслуженому відпочинку, жив в місті Мінську, вів велику громадську роботу по патріотичному вихованню молоді. Похований м.Мінську.

ЖИЖКУН Олексій Петрович

Жижкун О.П.Жижкун О.П.

Звільнивши територію Радянського Союзу, наші вій­ська гнали фашистські полчища на захід, очищаючи від них Болгарію, Румунію, Угорщину, Польщу, Чехословаччину.

Гітлерівці, відступаючи, чіплялись за кожний рубіж, намагаючись за всяку ціну стримати наступ радянських воїнів. Одною з таких перепон була річка Вісла. Фашис­ти тут сильно укріпились. За Віслою стояли озброєні до зубів частини армії «Центр».

2 серпня 1944 року командир кулеметної роти гвар­дієць комсомолець Олексій Жижкун, взявши з собою станковий кулемет і 4-х бійців, вирушив на завдання. Во­ни переправились на західний берег Вісли і раптово напа­ли на ворога. Хоробра п’ятірка гвардійців увірвалась у ворожу траншею і влучним вогнем, гранатами, багнетами і прикладами знищила чимало гітлерівців. Решта кинулась тікати. Згодом, опам’ятавшись і зібравшись з силами, гіт­лерівці пішли в атаку, намагаючись відбити захоплений нашими бійцями плацдарм, знищити безстрашних воїнів. Зав’язався жорстокий бій.

Назустріч смільчакам йшла вже підмога, коли раптом застрочив ворожий кулемет. Бійці гвардії лейтенанта Жижкуна своїми рішучими діями змусили його замовкнути. Тоді ожила ворожа гармата, замаскована на обіч шляху. Олексій Жижкун висунув свій кулемет на фланг і при­цільним вогнем знищив її обслугу. За проявлені в цьому бою мужність і відвагу комсо­мольцю Олексію Жижкуну було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Не дожив він до радісного Дня Перемоги. Загинув смертю хоробрих в січні 1945 року в одному з боїв на підступах до Берліна.

Городнянці свято зберігають пам’ять про свого земляка Олексія Петровича Жижкуна, пишаються йо­го героїчним подвигом.

ЦИМБАЛІСТ Іван Єлисейович

Цимбаліст І.Є.Цимбаліст І.Є.

Його ім’ядобре відоме на Чернігівщині. Простий сіль­ський хлопчик з села Мощенки мріяв бути педагогом. І він став їм. Закінчив спочатку педаго­гічні курси, а потім інститут. В 1939 році Іван Єлисейович почав службу в Радянській Армії, де набув військову спе­ціальність мінера. Згодом вона стала йому в пригоді...

1941-й рік. Цимбаліст — комісар пункту формування військових частин. Перші бої з ворогом. Оточення. Опи­нившись на території, окупованій фашистами, І. Є. Цимбаліст шукає зв’язків з партизанами. З березня 1942 року він вже в обласному з’єднанні народних месників, коман­дир диверсійної групи.

В цьому ж місяці перша велика операція на залізнич­ній лінії Гомель — Бахмач. А потім...

...Не раз летіли під укіс ворожі ешелони, злітали в повітря залізничні мости і переправи через річки, а на шляхах — фашистські автомашини.

Травень 1943 року. Група мінерів, якою командував І. Є. Цимбаліст, виконуючи завдання партизанського шта­бу, пустила під укіс 17 ешелонів ворога з живою силою, технікою і боєприпасами. На дільниці Гомель-Бахмач надовго припинився рух поїздів. Це була відчутна допо­мога радянським військам.

Золота Зірка Героя Радянського Союзу — достойна на­города відважному партизану.

Іван Єлисейович був членом підпільного обкому КП України. Він показав себе достойним комуністом в суворі для Батьківщини роки. Таких було тисячі, сотні тисяч...

Після Великої Вітчизняної війни Іван Єлисейович — на керівній партійній та радянській роботі. Був заступником голови облвиконкому, працював в апараті обкому КП Ук­раїни. Помер в 1960 році.

СТЕБА Андрій Дмитрович

Стеба А.Д.Стеба А.Д.

Всі роки Великої Вітчизняної війни Андрій Дмитрович знаходився в діючих частинах Радянської Армії. Три рази був поранений та знову повертався на фронт. В стрілецькому полку, де служив старший лейтенант Стеба, його знали як вмілого і вдумливого командира і вихователя бійців.

Це було на початку жовтня 1944 року. Наші війська вели бої на угорській землі. Рота Стеби одержала завдання: фор­сувати Тису. Вона з боєм прорвалась на узбережжя, скинула гітлерівців у річку і оволоділа паромом.

Використавши захоплений паром, інші засоби, Андрій Стеба під ворожим вогнем переправився з бійцями на пра­вий берег і з ходу вступив у бій. Особисту мужність проявив командир. Він підняв роту в атаку, вмілими і рішучими дія­ми забезпечив утримання важливого плацдарму.

Бій не вщухав ні на хвилину. Радянські воїни проявили себе справжніми багатирями. На дні річки Тиси і на її бе­регах знайшли свою смерть близько 590 фашистських солдат і офіцерів, 46 з них знищив особисто командир. Було пошкод­жено і виведено з ладу 24 гармати, міномети і кулемети. Рота просунулась ще на кілометр вперед, розширюючи плац­дарм.

Блискуче здійснена операція забезпечила успішне фор­сування важливого водного рубежу іншими підрозділами.

Це лише один з багатьох бойових епізодів з фронтової біографії старшого лейтенанта. Він ніколи не знав страху в боротьбі з ворогом. Його особиста хоробрість завжди правила за приклад для товаришів по зброї. За проявлені мужність і відвагу А. Д. Стебі було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Уродженець села Кусеї Городнянського району Андрій Дмитрович Стеба жив в Дніпропетровську, помер в 1970 році.

Кiлькiсть переглядiв: 261